Суд оголосив вирок мешканцю Сафʼянівської громади, обвинуваченому у розбещенні малолітньої дитини. Під час розгляду справи він визнав свою провину лише частково, стверджуючи, що не мав злого наміру та перебував у стані алкогольного сп’яніння. Проте свідчення дитини та інші докази повністю спростували його версію подій, передає редакція з посиланням на ЄДРСР.
Потерпіла розповіла, що 29 травня 2025 року поверталася зі школи та фотографувала пташку, коли обвинувачений вийшов зі свого двору та зупинив її. Дитина не хотіла спілкуватися, однак чоловік наполегливо переконував її, що не становить загрози, та запевняв, що не має судимостей і не вживає наркотиків. Дівчинка зазначила, що чоловік представився іншим ім’ям й розповів неправдиву історію про смерть брата. Пізніше вона дізналася від батьків, що вся ця інформація була вигаданою.
За словами потерпілої, чоловік обійняв її та запропонував випити чаю, але вона відмовилася. Після цього він примусив її поцілувати його в щоку та наполягав, щоб вона пішла разом із ним додому, незважаючи на її небажання. На подвір’ї дівчинка побачила літнього чоловіка, однак обвинувачений велів їй пройти до дальньої кімнати. Усередині він зняв із себе кофту, з неї — джинсову куртку, і почав піднімати її футболку, намагаючись оголити тіло, хоча вона активно опиралась й плакала. Дівчинка розповіла, що чоловік сідав поруч, обіймав її й цілував у щоку, кажучи, що вона йому подобається, але «дуже маленька».
Лише телефонний дзвінок батька дозволив їй вийти з будинку. Вона крізь сльози повідомила йому, що знаходиться в домі невідомого чоловіка. За словами дитини, після дозволу обвинуваченого вона вибігла назовні, де її вже чекав татусь.
Батько потерпілої підтвердив, що почав хвилюватися через затримку дитини після приїзду шкільного автобуса. Коли він зателефонував, донька відповіла переляканим голосом, заплакала та повідомила, що знаходиться «у дяді Віті». Він швидко зрозумів, про який будинок йдеться, приїхав туди протягом двох хвилин й побачив дівчинку біля воріт. Побачивши батька, обвинувачений одразу почав тікати. Чоловік зазначив, що дитина була в стані шоку — тремтіла і плакала.
Суд, оцінюючи надані докази, врахував, що обвинувачений представився дитині неправдивим ім’ям та вигадував обставини свого життя, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій і спробу ускладнити свою ідентифікацію. Суд також наголосив, що потерпіла та обвинувачений не були знайомі раніше, не мали конфліктів, а тому у дитини немає мотивів для неправдивих звинувачень. Свідчення школярки були послідовними та підтверджувалися іншими письмовими доказами.
За результатами розгляду справи, суд визнав обвинуваченого винним за ч. 2 ст. 156 КК України та призначив покарання у вигляді шести років позбавлення волі. Запобіжний захід змінено на тримання під вартою, обвинуваченого взято під варту в залі суду. До строку відбуття покарання зараховано періоди попереднього ув’язнення, а також стягнуто з нього понад шість тисяч гривень витрат за проведення судової експертизи.