Колишній прем’єр-міністр Микола Азаров отримав 15 років ув’язнення за держзраду та низку злочинів проти національної безпеки України. Це рішення ухвалено за результатами розгляду справи, яку СБУ розслідувала кілька років.
Слідство встановило, що, перебуваючи за межами країни, експосадовець систематично співпрацював з російськими спецслужбами. Його активна діяльність була спрямована на підрив української державності, а також на інформаційне забезпечення агресії РФ.
Що інкримінують Азарову
За даними правоохоронців, Азаров регулярно з’являвся у російських пропагандистських ефірах. Там він виправдовував війну, підтримував окупацію українських територій та поширював дезінформацію про ситуацію в Україні.
Свої меседжі він тиражував і через власні ресурси – Telegram, YouTube та інші соцмережі. Ведення цих каналів забезпечувала його помічниця, колишня працівниця однієї з райдержадміністрацій Києва. Вона готувала матеріали та контактувала з російськими медіа щодо участі Азарова в ефірах.
Перед появою в пропагандистських програмах «тези» експрем’єра узгоджували з іншою колишньою українською чиновницею, яка переїхала до Москви й працювала на нього.
Статті обвинувачення
Суд визнав Миколу Азарова винним одразу за кількома статтями Кримінального кодексу:
- ч. 2 ст. 111 – державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану;
- ч. 2 ст. 28, ст. 109 – дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення влади;
- ч. 2 ст. 110 – посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
- ч. 2 ст. 436-2 – виправдовування та заперечення агресії РФ, глорифікація російських окупантів.
Окремо суд заочно засудив одну з помічниць Азарова до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна. Саме вона, за даними слідчих, забезпечувала його медійну діяльність та комунікацію з російськими пропагандистами.
Розслідування велося під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури. Зібрані докази дозволили довести координацію та системність роботи, спрямованої на шкоду Україні.
Вирок у 15 років ув’язнення став одним із найгучніших рішень щодо колишніх високопосадовців, які після втечі продовжили працювати в інтересах Кремля.
