19 листопада Одеська міська рада планує розглянути нову редакцію Статуту територіальної громади – основного документа, що визначає місцеве самоврядування та має найвищу юридичну силу на рівні міста. Нинішній Статут діє з 2011 року і вже не відповідає чинному законодавству, умовам повномасштабної війни та актуальним запитам громади, тоді як оновлена версія передбачає змінену структуру, сучасну термінологію, посилення участі мешканців та деколонізаційний підхід.
Статут міста: яке місце він займає в системі місцевого самоврядування
Статут територіальної громади Одеси визначають як базовий локальний нормативно-правовий акт міста, що має найвищу юридичну силу серед документів органів місцевого самоврядування. Норми цього акта є обов’язковими для рішень міської ради, виконавчого комітету та органів самоорганізації населення, адже всі їхні рішення мають узгоджуватися зі Статутом.
Як акт прямої дії оновлений документ покликаний регламентувати організацію влади в місті, участь громади в ухваленні рішень, підходи до управління ресурсами, а також засади культурної політики.
Чому виникла потреба змінити чинний Статут
Документ, що діє з 2011 року, ухвалювали за інших правових та безпекових умов, тому він не враховує змін у національному законодавстві, результатів реформи децентралізації, нової адміністративно-територіальної моделі та викликів воєнного часу. У ньому також відсутні положення про деколонізацію та сучасні інструменти електронної демократії.
“Робота над новою редакцією Статуту розпочалася з початком повномасштабної агресії, яка зробила неможливим існування цього документу в старому вигляді. Майже повністю довелося переписати історичну довідку, змінити гімн міста: усього “лише” на 34-му році незалежності українське місто отримає гімн українською мовою – композицію “Край Чорного моря”. Крім цього, законодавством України передбачено певні вимоги до статутів міст, які необхідно було врахувати”, – зазначив у коментарі Суспільному депутат міської ради Петро Обухов.
Як готували проєкт нової редакції Статуту
Оновлення Статуту, за словами учасників процесу, стартувало в червні 2022 року, коли була створена робоча група. Упродовж трьох років вона провела 19 засідань, під час яких аналізувала чинний текст документа, опрацьовувала пропозиції мешканців, збирала науково-експертні висновки, а також організувала громадське обговорення та онлайн-конференцію.
Більшість зауважень експертів і представників громадськості, окрім окремих винятків, включили до проєкту нової редакції. На думку Петра Обухова, як члена робочої групи, рішення щодо нового Статуту підготували ретельніше, ніж будь-який інший проєкт міської ради за останні п’ять років.
Голова Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України” Анатолій Бойко у коментарі Суспільному відзначив, що під час роботи над документом процес став відкритішим для громадян та організацій, а частина пропозицій була інтегрована до тексту. Водночас, за його словами, остаточний варіант Статуту залишився компромісним через опір деяких структур мерії, хоча сам проєкт він оцінює як крок уперед.
“Процес був більш відкритий для громадян і громадських організацій. Завдяки спільним зусиллям громадськості, окремих депутатів і частини виконкому текст статуту став кроком уперед. Звісно, не все ідеально, та все ж краще зробити цей крок, ніж залишатися там, де ми були: з довідкою про заснування міста Катериною II і рештою. З того, що ми подали, принципові речі – пропозиції щодо частини, яка стосувалася діяльності депутатів місцевих рад в частині їх звітування – були враховані”, – зазначив представник громадського сектору.
Ключові оновлення, закладені в новому Статуті
У проєкті нової редакції впорядковано правові засади місцевого самоврядування та запропоновано низку змін, які мають принциповий характер для роботи міської влади й участі одеситів у прийнятті рішень.
Серед основних новацій – розширені інструменти залучення громади, зокрема громадський бюджет, механізми електронних петицій, консультації з мешканцями та можливість проведення громадських експертиз.
Також упроваджуються чітко прописані механізми звітування посадових осіб, унормовується відкритість органів влади, а процедура місцевих ініціатив і громадських слухань описується детальніше, у тому числі з урахуванням електронних форматів.
Окремі статті Статуту присвячені оновленню правил управління територією та комунальною власністю, уточненню адміністративно-територіального устрою Одеси, а також закріпленню норм про міжнародне співробітництво та статус міських амбасадорів.
У сфері культурної політики документ пропонує нові підходи до збереження культурної спадщини та розвитку публічних просторів.
Розширена історична довідка про місто, включена до Статуту, позбавлена численних згадок про Російську імперію. Водночас документ вводить нову пам’ятну дату – 19 травня, День першої письмової згадки про порт (Кочубіїв, Качібей, Хаджибей).
У переліку міських святкових і пам’ятних дат з’являється також 3 вересня – День міста-побратима та міста-партнера, тоді як День міста, як і раніше, визначено на 2 вересня.
Оновлення термінології та визначення складу громади
У новій редакції Статут переходить від поняття “міська громада” до юридично коректного терміна “територіальна громада”. До складу такої громади офіційно зараховують і внутрішньо переміщених осіб, факт проживання яких у місті підтверджено документально.
Таке формулювання, за задумом розробників, має відобразити реалії воєнного стану та привести Статут у відповідність до чинного українського законодавства.
Інструменти участі жителів у місцевому самоврядуванні
Документ детально описує порядок реалізації місцевих ініціатив, подання електронних звернень та організації зборів громадян. Вперше у Статуті з’являється цілісний розділ, присвячений електронній демократії.
Йдеться про такі механізми, як подання е-петицій, електронний збір підписів, проведення публічних консультацій в онлайн-форматі, участь громадян у розподілі коштів через громадський бюджет. Усе це має розширити можливості впливу громади на рішення влади та зробити участь більш інклюзивною.
Водночас у тексті Статуту наголошується, що питання технічної реалізації інструментів електронної демократії, захисту персональних даних та верифікації підписів покладуть на відповідний департамент.
“Ми (члени робочої групи – ред.) намагались не конкретизувати якісь технічні деталі в самому тексті Статуту, натомість зауваживши, що все це буде вирішуватися департаментом цифровізації”, – розповів Петро Обухов.
Прозорість влади та механізми громадського контролю
Окремий блок документа регулює відкритість діяльності органів місцевого самоврядування та визначає форми громадського контролю. До них, зокрема, належать доступ до публічної інформації, трансляції засідань міської ради та її органів у режимі онлайн із подальшим зберіганням відеозаписів, звітність міського голови й депутатів, участь мешканців у дорадчих структурах.
Крім того, члени громади мають право подавати звернення та скарги, ініціювати проведення громадської експертизи чи користуватися іншими формами контролю, які передбачені українським законодавством.
Громадську експертизу можуть проводити як фізичні, так і юридичні особи. Висновки за її результатами органи місцевого самоврядування зобов’язані розглядати та інформувати заявників про ухвалені рішення.
Звітування міської влади перед громадою
Проєкт Статуту окремо наголошує, що органи та посадові особи місцевого самоврядування, а також депутати міської ради є підзвітними територіальній громаді. Мешканці мають право отримувати повну і своєчасну інформацію про діяльність усіх відповідних органів.
Для цього визначено механізми публічної звітності. Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати громаду щонайменше двічі на рік через офіційний сайт міської ради.
Міський голова має звітувати перед громадою не менше двох разів на рік під час відкритих зустрічей, а текст письмового звіту публікується щонайменше за сім днів до проведення заходу.
Депутати міської ради подають звіти перед виборцями один раз на рік. Письмові матеріали мають бути подані за 14 днів до відкритої зустрічі та оприлюднені не пізніше ніж за сім днів до її проведення. Виборців зобов’язані завчасно поінформувати про час і місце таких зустрічей.
У випадках, коли організувати публічні заходи неможливо, Статут допускає онлайн-формат звітування.
Топоніміка та деколонізаційні зміни
У новій редакції Статуту закріплюються історичні назви районів – Хаджибейський та Пересипський – замість радянських Малиновського та Суворовського. Окрім того, в документі окремо підкреслено, що найменування і перейменування об’єктів топоніміки здійснюється міською радою з дотриманням вимог українського законодавства.
Культурна політика й меморіальні простори
Статут визначає правила поводження з меморіальними місцями, інтеграції культурної спадщини в містобудівну політику та виконання міжнародних зобов’язань, зокрема щодо об’єкта ЮНЕСКО – історичного центру Одеси.
У проєкті документа вилучено статтю про “видатних осіб” та норму, яка визначала російську мову складовою культурної спадщини міста, що використовується в усіх сферах суспільного життя.
Управління комунальною власністю та відкриті реєстри
Окремий розділ присвячений комунальному майну та прозорості даних про нього. Передбачається створення відкритого єдиного реєстру об’єктів комунальної власності, який має стати одним з найбільш суттєвих антикорупційних інструментів.
Запуск такого реєстру вимагатиме ухвалення окремого рішення міської ради та виділення фінансування для його реалізації.
Міжнародна співпраця та обмеження у зв’язку з агресією
У Статуті вперше прямо закріплено заборону на партнерські відносини з громадами держави-агресора. Це означає, що будь-які формальні або символічні зв’язки з муніципалітетами Російської Федерації стають неможливими на рівні міста.
Мовні вимоги до роботи органів місцевої влади
Документ визначає, що всі засідання міської ради, її виконавчого комітету та робочих груп мають проходити державною мовою. При цьому в преамбулі Статуту підкреслюється мультикультурний характер Одеси, що передбачає забезпечення доступності інформації для національних громад.
Міська символіка та зміна гімну
Серед змін у символіці міста головною є затвердження нового офіційного гімну. Ним стає композиція “Край Чорного моря” на слова Семена Кірсанова у перекладі українською мовою Сергія Осоки та музику Модеста Табачникова. Ця пісня замінює “Пісню про Одесу” з оперети “Біла акація” на музику І. Дунаєвського.
Інші елементи міської символіки в проєкті Статуту збережено без змін.