Лондон став центром дипломатичних зусиль із розблокування однієї з найважливіших водних артерій планети. За ініціативи Великої Британії відбулася масштабна зустріч, що об’єднала представників понад 40 країн, а також делегатів від Європейського Союзу та Міжнародної морської організації. Головною темою порядку денного стала критична ситуація в Ормузькій протоці, робота якої наразі паралізована іранською стороною.
Керівниця британського МЗС Іветт Купер підкреслила, що міжнародна спільнота демонструє єдину позицію щодо відновлення вільного судноплавства. Вона наголосила на неприпустимості дій Ірану, які ставлять під загрозу стабільність глобальної економіки.
«Іран намагається тримати світову економіку в заручниках в Ормузькій протоці. Вони не повинні перемогти. З цією метою партнери сьогодні закликали до негайного та безумовного відновлення (функціонування) протоки та дотримання основоположних принципів свободи судноплавства та морського права», – заявила очільниця британської дипломатії.
Для подолання кризи учасники саміту розробили план дій, що передбачає декілька ключових напрямків:
- посилення дипломатичного тиску через майданчик ООН, щоб змусити Іран дозволити безперешкодний транзит і відмовитися від незаконного стягнення мита з цивільних суден;
- підготовка пакету скоординованих економічних та політичних санкцій, які будуть застосовані у разі подальшого блокування протоки;
- тісна взаємодія з Міжнародною морською організацією з метою звільнення тисяч моряків та кораблів, які стали заручниками ситуації в регіоні.
Передісторія великого конфлікту на Близькому Сході
Ситуація довкола протоки загострилася на тлі масштабного воєнного протистояння. Спільна операція Ізраїлю та США, розпочата наприкінці лютого 2026 року, призвела до ліквідації аятоли Алі Хаменеї та верхівки іранського режиму. Це викликало ланцюгову реакцію: Тегеран відповів масованими атаками дронів та ракет не лише по ізраїльських та американських об’єктах, а й по територіях сусідніх країн, яких вважає партнерами Вашингтона.
Блокада Ормузької протоки почалася майже синхронно з розгортанням бойових дій. Наслідки для енергетичного ринку виявилися миттєвими, адже цей шлях забезпечує близько 20% світового морського експорту нафти (приблизно 20 мільйонів барелів щодня) та значні обсяги зрідженого газу. Нафтові котирування різко пішли вгору, а ситуацію погіршив намір іранського парламенту запровадити мита за прохід через міжнародні води.
На тлі цієї ескалації британський прем’єр Кір Стармер відреагував на критику з боку НАТО, наголосивши, що безпосередній конфлікт із Іраном «не є нашою війною». Проте Лондон продовжує очолювати дипломатичний фронт, вимагаючи від Тегерана дотримання міжнародного морського права та припинення економічного тиску на світ.